ПОБІ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до побілити. Стіни були.. побілені паленим вапном (Іван Франко, VI, 1951, 27); * Образно. Сива смушева шапка з’їхала йому на потилицю і одслонила його високе й широке чоло, чорний, побілений сивиною, як сріблом, волос (Нечуй-Левицький, I, 1956, 172);
// у знач. прикм. Молодиці квапливо бігли по воду, вимахуючи мідяними побіленими кухвами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 198); Поміж побіленими деревами весело зачервоніли вулики (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 298).
ПОБІЛЕНИЙ
Тлумачення слова