ПОБІГАНКИ

ПОБІГА́НКИ, нок, мн., розм. Те саме, що побігеньки. Побила мене лиха година та нещаслива з тими побіганками! (Панас Мирний, I, 1949, 346).
♦ На побіганках бути (служити і т. ін.) — те саме, що На побігеньках бути (служити і т. ін.) (див. побігеньки). [Кирило:] Спершу крамницю мив [Храпко] та на побіганках був, а далі грамоти вивчивсь, у приказчики [прикажчики] посунувсь (Панас Мирний, V, 1955, 142).