ПОБІДЕ́ННИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що бідолашний. Стара сиділа непорушно, схиливши побіденну голову, і рясні сльози зрошали її старечий вид (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 98);
// у знач. ім. побіденний, ного, чол. Те саме, що бідолаха. — Мене прокляла мати, прокляв і батько з того світу — я Каїн!.. А тобі мене жаль як побіденного, нещасливого… Спасибі тобі, козаче (Олекса Стороженко, I, 1957, 338).
ПОБІДЕННИЙ
Тлумачення слова