ПОБАЛАКАТИ, аю, аєш, док., розм.
1. Переговорити, порозумітися з ким-небудь. Вона обіцяла побалакати з Явдохою про його діло (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 50); В неї була думка побалакати за Ломицького з ким-небудь (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 15); — А де ти досі вештався? — запитала Килина, здивована, що оце тільки побачила його. — А йди-но сюди, побалакаємо… (Євген Гуцало, Передчуття.., 1971, 121).
2. Балакати (у 1 знач.) якийсь час. Побалакали вони в той день за землю за обідом (Панас Мирний, I, 1949, 240); — Ночуйте та будьте гостями. Сяду я коло вас, та побалакаю з вами (Василь Стефаник, I, 1949, 187); З начальством Хома тримався гідно і був мастак побалакати (Олесь Гончар, III, 1959, 203); — Ну що ж,.. побалакали трохи — пора додому (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 214).
♦ Побалакай мені — те саме, що Поговори мені (див. поговорити). Микола навіть обізвав одного [поліцейського] оселедцем. Товариші аж голови втягли в плечі, але поліцай тільки крикнув: — Побалакай мені! (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 16).