ПОБА́БЧЕНИЙ, а, е, розм., рідко. Укритий зморшками (про тіло, шкіру); зморшкуватий. Лице в нього якесь побабчене (Лесь Мартович, Тв., 1954, 249); Цей товстий, побабчений дідок, якщо його розгнівати, може накоїти багато лиха (Яків Качура, II, 1958, 21);
// рідко. Пом’ятий, зім’ятий (про тканину). Під його портретом червоніє шматок побабченого від часу оксамиту (Михайло Стельмах, I, 1962, 80).
ПОБАБЧЕНИЙ
Тлумачення слова