ПО-СИНІВСЬКОМУ

ПО-СИНІВСЬКОМУ, присл. Як син, подібно до сина. Поетові не забути Волині свого дитинства, але йому втричі ближча, дорожча, рідніша вона нинішня, він по-синівському радіє, що «…на загоєних руїнах стоять нові володарі, герої праці, трударі» (Вітчизна, 10, 1965, 183); Устима Сидоровича не можна було не любити і не поважати; його любили всі в районі; з першої зустрічі, довірливо, по-синівському полюбив його і Чумак (Юрій Збанацький, Переджнив’я, 1960, 132); Я руку їй потис, і матір’ю назвав, І по-синівському в уста поцілував (Іван Вирган, В рози. літа, 1959, 178).