ПО-СВИНЯЧОМУ, присл., розм.
1. Так, як свиня, подібно до свиней. Голови й постаті їхні [людей] щетиною вкрились, і рохкать Всі по-свинячому стали, лиш розум, що й був, залишився (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 179); П’яний піп, по-свинячому рохкаючи, на одній нозі пострибав геть (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 11).
2. перен. Непорядно, нечемно. — Ні, — каже [Карпо], — це вже по-свинячому вийшло… не вмів я по-людському жити… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 304); [Марта:] Ну, а де ж воно так ведеться: прийшов — не поздоровкався, напився — не подякував, по-свинячому обійшовся (Степан Васильченко, III, 1960, 108);
// Нахабно, безцеремонно. В чужій хаті питаються, чи можна сісти, а не лізуть на покуття по-свинячому (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 96).