ПО-ДРУЖНЬОМУ, присл. Як друг; по-приятельському. З учителькою поводився [Роман] по-дружньому (Степан Васильченко, I, 1959, 61); Всі на кораблі ставилися до нього по-дружньому — уважно, привітно і ввічливо (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 266);
// З виразом доброзичливості, прихильності, ласки; приязно. Вона вміла цінувати гумор, сміялася і вже дивилася на мене тепло, по-дружньому (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 160); Він весело озирав своїми лупатими очима натовп і по-дружньому кивав до знайомих козаків (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 44);
// Як прийнято між друзями. [Сем пропій:] Ти [Люцій] можеш помогти, але не хочеш, — се не по-дружньому (Леся Українка, II, 1951, 469); Встряє в розмову кок Пузанов, якого на кораблі подружньому зовуть просто пузанчиком (Дмитро Ткач, Моряки, 1948, 35);
// Як другові. Дізнавшись від Цимбала, що Вутанька виступає на сільській сцені, воєнком.. подружньому признався, що сам він теж свого часу пробував грати на кону (Олесь Гончар, II, 1959, 169).
ПО-ДРУЖНЬОМУ
Тлумачення слова