ПЛИТОВИ́Й, а, е.
1. Прикм. до плита 1;
// Який має форму плити. Великі бризки.. стрибали догори і наливали сажалки, обложені плитовим камінням (Олекса Стороженко, I, 1957, 367); Під насипом трьох могил було п’ять поховань: дві плитові могили і три уступчасті склепи (Знання та праця, 7, 1966, 11).
2. у знач. ім. плитовий, вого, чол.; плитова, вої, жін., гірн. Людина, яка працює на відкочуванні і підкочуванні вагонеток біля площадки, де їх завантажують і розвантажують. Дев’ять років тому.. він прийшов на шахту. Спочатку працював плитовим (Робітнича газета, 26.I 1965, 1); Штрек од краю і до краю дзвонить сталлю, як в жнива… Тут вагончики стрічає чорнобрива плитова (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 55).