ПЛИТКИ́Й, а, е, діал.
1. Мілкий, неглибокий. Життя текло, мов річка, плитка і намулиста (Іван Франко, V, 1951, 412).
2. перен. Поверховий. Вони [великі митці] поборники високої правди, а не раби плиткої правдоподібності (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 260).