ПЛУ́ТАНИЙ, а, е.
1. Який безладно переплівся, заплутався; заплутаний. Плутані пасма волосся;
// Який безладно перетинається, перехрещується один з одним (про вулиці, стежки і т. ін.). Я біг плутаними вуличками, а село, як на зло, було безконечно довгим (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 19).
2. Такий, у якому важко розібратися; суперечливий, неясний. Опоненти стихли і, здається, були раді з того, що їх розвели: проблема надто плутана і делікатна (Яків Качура, II, 1958, 43); [Огнєв:] Як же ви розробляєте наказ за такими плутаними відомостями розвідки? (Олександр Корнійчук, II, 1955, 25); Плутане обґрунтування; Плутана розповідь.
3. розм. Який не вміє розібратися в чому-небудь. [Терень:] Плутаєш ти, Антоньйо. Все плутаєш. І сам ти плутаний (Іван Микитенко, I, 1957, 118).
4. Нетвердий, непевний (про кроки, ходу і т. ін.). Ступає [Доцька] несміливим плутаним кроком, з опущеними, мовби у злодія, очима (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 328).