ПЛОСКІННИЙ

ПЛОСКІ́ННИЙ, а, е. Прикм. до плоскінь;
//  Вигот., зробл. з плосконі. У білій плоскінній сорочці По пасіці ходе дідок (Іван Манжура, Тв., 1955, 40); Сонце з причілкового вікна впало на плоскінну білясту основу (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 10).