ПЛОЩИ́ННИЙ, а, е.
1. Прикм. до площина 1, 2. Площинна форма;
// Який здійснюється, відбувається і т. ін. в одній площині, на площині. Система основного обробітку ґрунту в Гірській Карпатській зоні повинна бути спрямована.. на боротьбу з площинним змивом і намивом ґрунту (Картопля, 1957, 40); Площинна різьба.
2. Який характеризується відсутністю об’ємності; розміщений, розташований в одній площині, на площині (у 2 знач.). Зображення на кахлях — строго площинні, мають чіткий контур (Народна творчість та етнографія, 2, 1967, 42).