ПЛОМЕНИ́СТИЙ, а, е, поет.
1. Який має колір полум’я; яскраво-червоний, полум’япистий. Усюди, де тільки можна по землі, заріс він [хуторець] червоним маком пломенистим (Марко Вовчок, I, 1955, 323); Кифір Авдюк.. набрав у жменю ріллі і тулить її до усміхнених уст, чола, пломенистих вилиць (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 13).
2. Який яскраво горить, палає. Ішла чутка, що така була краса його.., що не можна й очима було надивитися, бо сліпила вона, як те сонечко пломенисте (Марко Вовчок, I, 1955, 358).
3. перен. Перейнятий запалом, пристрастю, сповнений палкими почуттями. Ми зустрілися з тобою 3 пломенистими серцями (Павло Усенко, Вибр., 1948, 66);
// Який виражає запал, пристрасть, палкі почуття. Марія… З синьої мли покутських долин глянули на нього [Марка] великі ясно-карі пломенисті очі (Цтопа, Назустріч.., 1958, 104).
4. Який має вигляд полум’я, схожий на полум’я. Пломенистий орнамент.