ПЛОМЕНІЮЧИЙ

ПЛОМЕНІ́ЮЧИЙ, а, е, поет. Дієпр. акт. теп. ч. до | пломеніти;
//  у знач. прикм. Вогневик, помолоділий, пломеніючий, енергійно крокував по кабінету (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 162); Надя.. нахиляє гарненьку чорноброву голівку — чи то щоки пломеніючі, чи очі блискучі приховує (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 9).