ПЛОХЕ́НЬКИЙ, а, е, зневажл. Зменш. до плохий. Невесело сходили жнива, — літо пройшло. Настала осінь, — урожай був плохенький (Іван Франко, I, 1955, 130); Холодний вітер шарпав плохеньку одіж людей (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 173); Він знав, що Єремія — чоловік з м’яким серцем, плохенький, полохливий (Нечуй-Левицький, III, 1956, 395); Дід.. тихо підійшов до авто, наставивши долоню до очей дашком, придивляючись плохенькими очима до машини (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 351).
ПЛОХЕНЬКИЙ
Тлумачення слова