ПЛОХЕНЬКО

ПЛОХЕ́НЬКО, присл., розм.

1. Спокійно, смирно. Спершу всі сиділи мовчки, плохенько (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 407).

2. Кволо, несміло. — Та я ж тим шматочком не заївся, — плохенько сперечався Захар (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 412).