ПЛОДОВИ́ТІСТЬ, тості, жін.
1. Здатність регулярно давати приплід, плодитися (у 1 знач.). Дяк Кирило Якимович.. відомий на всю єпархію своєю надзвичайною скупістю і плодовитістю. Його чотирнадцять синів і не менше п’ятдесяти внуків теж були дяками (Олександр Довженко, I, 1958, 175).
2. перен. Здатність створювати що-небудь у великій кількості. Важко знайти не лише в українській, а і в світовій літературі XIX ст. іншого письменника такого широкого розмаху, такої невтомної енергії і плодовитості, як Іван Франко (О. І. Білецький, Від давнини до сучасності, I, 1960, 481).