ПЛЮСКІТЛИ́ВИЙ, ПЛЮСКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Який безупинно плюскотить. Сидить [Мирон] і вдивляється у плюскітливу воду (Іван Франко, I, 1955, 232); Так і простояв Данько, як вартовий, над плюскотливою річкою, .. поки не почало й світати (Олесь Гончар, II, 1959, 230).
ПЛЮСКІТЛИВИЙ
Тлумачення слова