ПЛЮСКАТИ, аю, аєш, недок.
1. неперех. Рухаючись, видавати плюскіт (про воду або іншу рідину). А вода все клекотіла, все плюскала та шуміла і нарешті сягнула до горища (Борис Грінченко, I, 1963, 422); Вічно дзвенить посуд [у лабораторії], булькають і плюскають рідини, оглушливо гудуть примуси (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 66);
// Битися, ударятися об що-небудь з плюскотом. Він [баркас] стояв, а хвиля гралась навкруги нього, плюскала в боки, бризкала піною (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 402);
// Ударами, рухом по (у) воді (або іншій рідині) створювати плюскіт. Кінь фиркає та плюскають гумові колеса в калюжах та ямках (Гнат Хоткевич, I, 1966, 58).
2. перех. Різким рухом, з плюскотом лити, наливати воду (або іншу рідину) в що-небудь. Плюскати воду в миску.
3. перех. і неперех. Бризкати водою (або іншою рідиною), лити її на себе або на кого-, що-небудь. Плюскати водою в обличчя; Плюскати воду на стіл.