ПЛЮНДРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до плюндрувати. Багато-багато разів він [Подільський край] був плюндрований вогнем і мечем (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 243);
// плюндровано, безос. присудк. сл. Гершко чув, як ломано [ламано] двері, плюндровано засіки (Іван Франко, III, 1950, 43).
ПЛЮНДРОВАНИЙ
Тлумачення слова