ПЛЮМА́Ж, у, чол. Оздоба і пір’я на чоловічому головному уборі. З’являються в дверях пишні жандарми в трикутних шапках, в плюмажах і з густим сріблом на фраках (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 412); Олександр зняв з голови шапку з галуном і високим плюмажем (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 425);
// Оздоба з пір’я на жіночому платті. Плаття з плюмажем;
// Оздоба у вигляді китиці або пучка пір’я на кінській збруї. Білосніжні плюмажі коливались на головах коней (Натан Рибак, Помилка.., 1940, 337); * Образно. На коліях перегукувались паровози, в небо злітали плюмажі білої пари (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 24).
ПЛЮМАЖ
Тлумачення слова