ПЛЮГА́ВЕНЬКИЙ, а, е, зневажл. Зменш. до плюгавий. Насилу виліз із бебехів пан Цибульський: таке плюгавеньке, товстеньке, кирпате (Олекса Стороженко, I, 1957, 154); Тут на віддалі, Іванові Порфировичу з дружиною дворяни, що стояли внизу, здавалися зовсім маленькими й зовсім плюгавенькими — не пара їм з дружиною, таким огрядним та широким (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 131); — Он ти який, сеньйоре Олів’єро! Нікчемний, плюгавенький чоловічок. А говорять про тебе хтозна-що! (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 152).
ПЛЮГАВЕНЬКИЙ
Тлумачення слова