ПЛЯМУВАТИ, мую, муєш, недок., перех.
1. Те саме, що плямити 1. Його запилені черевички плямували білину її плаття, та вона й не помічала цього (Яків Баш, Надія, 1960, 83).
2. перен. Укривати неславою кого-, що-небудь; ганьбити. [Найстаріший гість:] Своячка наша мав повну волю чинити все, що не плямує честі імення де-Мендозів (Леся Українка, III, 1952, 406); — Свойого чесного дому я не дам плямувати (Іван Франко, VII, 1951, 418); — А що він зрадник і собака, так це я йому в вічі кину. Бо ж шкода, щоб такий козарлюга, як Сагайдак, плямував себе зрадою (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 431).
3. перен. Виражати осуд, засуджувати кого-, що-небудь. Письменниця [Марко Вовчок] плямус жорстоку систему кріпосництва (Українська література, 8 клас, 1957, 236); Він [Фур’є] плямував конкуренцію, безплановість і безладність виробництва при капіталізмі (Нова історія. Підручник для 8 кл., 1956, 120); Плямувати зрадників народу.