ПЛЯ́МКАННЯ, я, сер. Дія за значенням плямкати. Потім вони їли. Довго, голосно, аж у дворі було чути плямкання та підсьорбування (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 65); Було тихо, тільки чулося, як хто хропе: од дитячого швиденького сопіння з плямканням ротиком аж до грубого храпу свекрухи (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 114).
ПЛЯМКАННЯ
Тлумачення слова