ПЛІШИ́ВИЙ, а, е.
1. Який має плішину (у 1 знач.); лисий. Простоволоса голова, плішива, стовбовита, трохи подалася набік і здавалася немов розбитою (Панас Мирний, I, 1954, 46); Під вікном сидів сивуватий з плішивим вершечком голови фінансовий працівник (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 80);
// у знач. ім. плішивий, вого, чол. Той, хто мав плішину на голові (звичайно на тім’ї); лисий. Вдарили морози, та й цупкі ж були! Доставалося лисим та плішивим! (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 144).
2. Позбавлений в окремих місцях рослинності, місцями вигорілий, вимоклий і т. ін. Він відчув себе сіромахою, навіки прикутим до цієї плішивої латки землі, що з неї вузькі межі як би видавили всю вогкість (Петро Панч, II, 1956, 432).