ПЛІДНИ́К, а, чол.
1. Жіночий орган розмноження у квіткових рослин, розміщений у центрі квітки; маточка.
2. Самець, від якого народжується потомство (у тварин, птахів, риб). Основною перевагою штучного запліднення є можливість мати від найцінніших плідників у багато раз більше приплоду, ніж при природному спаровуванні тварин (Наука і життя, 10, 1956, 19).