ПЛІ́ДНІСТЬ, ності, жін.
1. Здатність регулярно давати приплід, плодитися. Підвищенню плідності свиноматок і збільшенню виходу ділових поросят сприяло в першу чергу поліпшення годівлі (Колгоспник України, 7, 1957, 8).
2. перен. Практична, безумовна користь; плодотворність. Поезія П. Тичини засвідчує плідність пошуків напруженої асоціативності мислення (Радянське літературознавство, 7, 1967, 39).
3. перен. Здатність створювати що-небудь у великій кількості. З погляду формального мусимо визнати у.. [автора] велику вправність у віршуванні і велику плідність (Іван Франко, XVI, 1955, 107).