ПЛІЧ-О́-ПЛІЧ, присл.
1. Впритул, поруч. Матюха з Данюшею сіли пліч-о-пліч на генеральшиній канапі (Андрій Головко, II, 1957, 46).
2. перен. Єдиним фронтом, об’єднавши свої сили, згуртовано. — Може, послухаємо тих, кого привела до нас революційна солідарність і з ким нам пліч-о-пліч на ворога йти?! (Олесь Гончар, II, 1959, 18).