ПЛЕ́ТЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до плести 1 і плестися 3. Одного гарного весняного ранку входить до мене.. хлопчик.. у якімось спортивнім, не шитім, а плетенім із синьої волічки убранню (Іван Франко, IV, 1950, 456); Місяць.. освітлював плетені з хмизу тини (Ярослав Гримайло, Кавалер.., 1955, 228); Де хата не метена, там дівка не плетена (Номис, 1864, № 10796);
// плетено, безос. присудк. сл. А в тому саду Чисто метено Ще й хрещатим барвіночком Дрібно плетено (Українські народні ліричні пісні, 1958, 82).
2. у знач. прикм. Виготовлений виттям, плетінням. Тоненький стан стягав червоний плетений пояс (Борис Грінченко, II, 1963, 330); Санчата в сінцях, плетена колиска — П’ятьох синів забава і спочин (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 18).