ПЛЕСТИСЯ, плетуся, плетешся; мин. ч. плівся, плелася, лося; наказ. сп. плетися; недок.
1. розм. Іти повільно, стомлено, насилу пересуваючи ноги. До криниці з коновками, як звичайно, я плетуся (Іван Франко, IX, 1952, 423); Ізнемігся старий вовк, Ледве що плететься (Степан Руданський, Тв., 1959, 280); Стомлений важкою працею, плівся він додому з одним бажанням — швидше впасти на дерев’яний піл (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 80);
// Іти, їхати куди-небудь (звичайно далеко або неохоче). Цілий повітовий уряд плівся.. [до поміщика]. Кожен підслужувався, піддобрювався, запобігав ласки (Панас Мирний, I, 1949, 208);
// перен. Поволі, але безперестану з’являтися одне за одним (про думки, мрії і т. ін.). У голові Варі плелися неясні думки (Григорій Епік, Тв., 1958, 165);
// за ким, перен., рідко. Сліпо наслідувати, підтримувати кого-небудь у його діях. Один Лука Чуплак плететься за Хомахою. Серед молоді син багатія не знайшов собі прихильників (Степан Чорнобривець, Визволення, 1949, 100).
♦ У хвості плестися див. хвіст.
2. Рости, в’ючись навколо чого-небудь, сплітаючись, переплітаючись між собою. В лузі на калину Плететься ожина, Плаче за миленьким Молода дівчина (Українські народні ліричні пісні, 1958, 620); Між вербами та кущами калини плелася ожина (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 78); В які мережива тонкі гілки плелися! (Максим Рильський, I, 1960, 263);
// рідко. Звиваючись, пролягати, протікати. Десь під самою горою повертала стежка вбік, обходила скалу і знов плелася вузенькою лентою, з уступа на уступ, з каменя на камінь (Гнат Хоткевич, II, 1966, 243);
// перен. Снитися; увижатися. В такі ночі марення рясно плетуться в потомленій й стривоженій фантазії (Юрій Смолич, I, 1958, 81);
// безос. Приємний мав сон, а все десь про дім плелося: отець, мати, учитель снувалися близько нього (Степан Ковалів, Тв., 1958, 89).
3. рідко. Те саме, що заплітатися 1. — Згадай мене, ненько, В суботу пізненько, Як дівчата помиються Й плетуться дрібненько (Українські народні думи.., 1955, 292).
4. Пас. до плести 1. Може, й досі пам’ятає [шляхтич], які нагайки-дротянки плелися в папа Максима Гримача (Марко Вовчок, I, 1955, 90); Панчішка, знай собі, плететься… Вовняна нитка в’ється, в’ється і розвивається з клубка… (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 44).