ПЛЕ́СКАНЕ́ЦЬ, плесканця, чол.
1. Коржик із тіста, глини і т. ін. плескатої форми. Взялася [Горпина] в діжі зшкрібати тісто.. та збивати плесканця, щоб вчиняти було на чому (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 63).
2. Те саме, що плесканка 1. Знаходимо також [у гуцульській кераміці] різні глеки і глечики,.. куманці, названі тут калачами, і плесканці, тотожні по формі з полтавськими (Гуцульська кераміка, 1956, 48).