ПЛЕСКА́Ч, а. чол., діал.
1. Круглий, плескатий хліб. Миколка жадібно п’є з глечика молоко, гризе сухий плескач (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 158); Він жував таджицького прісного плескача (Леонід Первомайський, Некигадане життя, 1958, 63);
// перен. Будь-який предмет плескатої форми. Тепер вона засинала, тільки торкнувшись щокою твердої, ніби піском набитої і в плескач розіспаної подушки (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 91).
2. Ляпанець. Запишалась [Христина] перед дзеркальцем, що вона вже таки дівчина, а не яке-небудь фуркало, що його звідусіль плескачами і запотиличниками женуть старші (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 159).