ПЛЕНІПОТЕ́НТ, а, чол., зах. Уповноважений (у майнових справах). Суперечка [за толоки та пустки] довго ходила по судах, піддержувана головно кількома заможнішими, письменними селянами, між котрими визначувався .. сільський пленіпотент, чоловік бувалий і досить добре обізнаний з правними приписами (Іван Франко, III, 1950, 265).
ПЛЕНІПОТЕНТ
Тлумачення слова