ПЛАВУНЕ́ЦЬ, нця, чол.
1. Великий жук, який живе в стоячій або слабопроточній прісній воді. Мірошниченко, сполохавши плавунця, який брунатним ґудзиком почав швидко увірчуватися у воду, напився з джерела (Михайло Стельмах, II, 1962, 144); Болотна черепаха живиться.. водяними комахами, зокрема личинками бабок, плавунцями (Визначник земноводних та плазунів, 1955, 85).
2. орн. Те саме, що плавунчик.