ПЛА́ВАННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням плавати. Та Семен і плавати не вміє — що вже то за купання без плавання (Борис Грінченко, I, 1963, 352); Плавання виникло з життєвих потреб людини. Рибальство, полювання вимагали від людини вміння триматися на воді (Наука і життя, 6, 1967, 37); Вільне плавання в космосі.
2. Подорожування на човні, пароплаві і т. ін.; рейс судна. Великому кораблю — велике плавання (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 258); Одіссея — се збірка пісень про морські плавання і пригоди (Іван Франко, XVI, 1955, 390); Виходим ми із гавані В моря далекі, в плавання (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 147); Кругосвітнє плавання.
Далеке плавання — перебування на суднах у відкритих морях і океанах за межами кордонів, установлених законодавством для каботажного плавання. Пароплав прибув з-за моря, із далеких плавань (Микола Терещенко, Правда, 1952, 163); Капітан далекого плавання; Каботажне плавання — те саме, що каботаж.
3. Навігація, судноплавство. Плавання по Босфору — складний іспит для лоцманів і екіпажів суден (Знання та праця, 8, 1966, 16); Плавання в полярних широтах.