ПЛА́ВАЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до плавати. Шукав [Черниш] поглядом плаваючу в димах ціль, не помічаючи, окрім неї, нікого й нічого (Олесь Гончар, III, 1959, 415);
// у знач. прикм. Плаваючий лід зображається [на картах] на блакитному фоні морів білими вугластими знаками (Фізична географія, 5, 1956, 119).
ПЛАВАЮЧИЙ
Тлумачення слова