ПЛА́ТВА, и, жін., діал.
1. Зрубаний стовбур великого дерева. Не міг надивуватися [Василь], чого то так радіють ті, що то в бутині робили, як дерево складають.., як десятки ковбків [товстих колод] чи платвів [платв], наложених одні на одних, пишаються золотистою громадою (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 334).
2. Паралельна до сволока балка, на якій закріплюють крокви. В однім місці поміж платвою із латами міг чоловік пролізти, бо кроква на кінці була відлежена [відкладена] (Лесь Мартович, Тв., 1954, 357); Були тут [у сплаві] і грубі деревини, сантиметрів по сорок завширшки — на основу та на стовпи, і тонші.., і зовсім тоненькі — на платви (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 31).