ПЛАТТЯЧКО

ПЛА́ТТЯЧКО, а, сер. Зменш.-пестл. до плаття. Через подвір’я — мотузка, на якій випране шмаття: штанці та сорочечка хлопця-підлітка, голубеньке платтячко дівчинки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 425); — Платтячко моє перемива [служниця] та коли було головку змив (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 244); Не родися в платтячку, а родися в щастячку (Номис, 1864, № 1675).