ПЛАТОНІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до платонізму (у 1 знач.).
2. Який ґрунтується на чисто духовному потягу, без будь-якої чуттєвості. Я за тебе, Зоє, рад і вмерти, І любов у мене платонічна (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 62); * Образно. До неї ж [математики] він, здається, має скоріш якусь платонічну любов, а не реальну (Леся Українка, V, 1956, 32).
3. перен. Відірваний від практичних цілей; абстрактний. Платонічний інтерес.