ПЛА́СТИР, у, чол.
1. Липка лікувальна маса, нанесена на смужку тканини, яку кладуть на рану, парив і т. ін. Не чув [поранений], як клали до рани якісь пластирі (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 127).
2. Замазка з глини, воску і т. ін. для лікування хворих дерев. Дерева були дбайливо підчищені. Зрізи всохлих гілок обліплені глиняним пластирем (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 436).
3. мор. Тимчасова водонепроникна накладка із спеціальної парусини на пробоїнах у корпусі судна.