ПЛАЩ, а, чол.
1. Верхній широкий безрукавний одяг, який носять наопашки. Він не дуже молодий, поважний і здержаний, з великою гідністю носить свій білий командорський плащ (Леся Українка, III, 1952, 342); Плащ принесли Антіною великий, барвисто-узорний (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 314); * Образно. З жита раптом виринає Русалка Польова; зелена одіж на їй просвічує де-не-де крізь плащ золотого волосся, що вкриває всю її невеличку постать (Леся Українка, III, 1952, 232); * У порівняннях. Волосся кучеряве золотим плащем їх крило (Леся Українка, IV, 1954, 171).
2. Легке пальто з водонепроникної тканини. Зараз такий йде дощ, як з відра. Гримить. Невже пропало гуляння? Ні, надіну плащ — візьму зонтик — і в поле (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 310); Ніс пароплава все ще заливало хвилями. Боцман і матрос, геть вимокли, хоч і були в гумових плащах (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 7).