ПЛАНОВИ́К, а, чол. Фахівець із складання виробничих планів. Іван Іванович був за професією плановиком, а за покликанням — рибалкою (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 41);
// Працівник планового відділу установи, організації. — Плановики наші теж по-бойовому мотаються, як на фронті.. Зверх плану вже є п’ять тонн (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 323).
ПЛАНОВИК
Тлумачення слова