ПЛА́НОВИЙ, а, е.
1. Прикм. до план 2. Плановий характер соціалістичної економіки;
// Який складає виробничі плани та стежить за їх здійсненням. На будь-якому підприємстві є.. плановий і бухгалтерський апарати (Наука і життя, 5, 1959, 5); Плановий відділ.
2. Який спирається на планування (див. планування1); здійснюваний за планом. Соціалістичне господарство за своєю природою — господарство планове (Вісник АН УРСР, 1, 1957, 5); Потяглися довгі валки полонених. Випавши з орбіти загального планового руху, брели поволі й без мети (Олександр Довженко, I, 1958, 361); Планове керування виробництвом.
3. Передбачений, визначений планом (у 1, 2 знач.). Планові розбивки визначають розташування споруди на місцевості та її розміри (Довідник сільського будівельника, 1956, 137); Планові ціни, побудовані на науковій основі, повинні.. сприяти зміцненню режиму економи суспільної праці (Комуніст України, 3, 1965, 58); Планові завдання збільшуйте (Юрій Яновський, II, 1954, 140).