ПЛАКСУ́Н, а, чол., розм. Те саме, що плакса. — Бий!.. Так, так його!.. — Почувся плач, і зразу десять голосів, кривлячи плаксуна, покрили його (Панас Мирний, IV, 1955, 107); Мамині синки і плаксуни, що хворобливо реагували на грубі витівки шкільних ветеранів, нічого від того не вигравали і лише накликали на себе зневагу (Спиридон Добровольський, Олов’яні солдатики, 1961, 32).
ПЛАКСУН
Тлумачення слова