ПЛАКСА

ПЛА́КСА, и, чол. і жін., розм. Людина, яка часто плаче, схильна до плачу, сліз. Через два роки виходилось [дитя], і такий з нього гарний хлопець став, що кому не скажеш, що це той плакса, що хирів, то й віри не йме (Олекса Стороженко, I, 1957, 215); Не думайте, будь ласка, що Ніна плакса. Ні… Вона ніколи даремно не рюмсає (Олександр Копиленко, Сонячний ранок, 1951, 77).