ПЛАХТИ́НА, и, жін. Зменш. до плахта 1, 3. Мотря.. голосить, що й її нову плахтину батько узяв… (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 129); Одягла [Малуша] сорочку, обгорнулась плахтиною, завила пояс (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 75);
// розм. Поганенька, поношена плахта. Васька тож мала і плахтину, хоч і простеньку, та не діряву (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 363).
ПЛАХТИНА
Тлумачення слова