ПХИ́НЬКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до пхинькати. Він став на порозі, з чорнилом на лобі й на пальцях, і кисло пхинькнув: — Задачі не можу рішити (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 369); Пхинькнуло дитинча, та Варка не чула того (Микола Олійник, Леся, 1960, 85).
ПХИНЬКНУТИ
Тлумачення слова