ПХАТИСЯ, пхаюся, пхаєшся, недок.
1. Штовхати кого-небудь, штовхати один одного. — Дай сюди, бо як пхну, то й ноги задереш! — кричала Кайдашиха.. — Одчепіться, бо й я вмію пхатися, — кричала Мотря несамовито й тягла до себе мотовило (Нечуй-Левицький, II, 1956, 297); Жінки, як гадюки, вилися кругом його, пхаючись та не даючи одна одній Колісника цілувати (Панас Мирний, III, 1954, 93); [Середа:] Тільки не пхатись. Ти знаєш, що я цього не терплю.. [Журавель:] Посунься і займи своє місце (Іван Микитенко, I, 1957, 485);
// Штовхаючи інших, проходити, пробиратися кудись. — Що маєш молоти? — завзято вигукував мельник. — Маємо кукурудзу… — пхались до нього дівки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 355); Лишень закінчив панотець боже слово, а церква заметушилася. Став мир до дверей пхатись, стали люди виходити (Марко Черемшина, Тв., 1960, 270); Біля високого будинку більш сотні робітників. Одні сваряться, інші стоять спокійні,.. ще інші пхаються вперед (Мирослав Ірчан, II, 1958, 152).
2. розм. Проникати всередину чого-небудь, залізати кудись. Гілки волоських горіхів пхались в гущавину з кропиви та будяків (Нечуй-Левицький, III, 1956, 219); [Ведмідь:] Кажи негайно, признавайся, А коли ні, то в торбу пхайся (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 479); * Образно. Склепивши очі, він гадав, що хутко засне, але в голову знову пхалася відозва церковного управління (Петро Панч, В дорозі, 1959, 17);
// фам. Заходити, залазити кудись (перев. нахабно). Не пхайся, де тебе не треба (Номис, 1864, № 9592); Їхав якось бідний селянин із села в місто.. А тут по дорозі піп сільський іде. А вредний піп був, завжди на вози мужицькі пхався. Сів піп на віз і їде… (Україна сміється, I, 1960, 148);
// перен. Настирливо, всіма способами добиватися чого-небудь, намагатися стати кимсь. І чому б, наприклад, тому Семенові не послужити ще який рік в економії, чого замолоду пхатися в хазяї?.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 112); — Я не пхаюся до тебе в друзі (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 61); — Ти сякий-такий, до моєї землі не пхайся, бо голову зотну! (Михайло Томчаній, Закарп. опов., 1953, 70).
3. фам. Пересуватися, йти кудись (перев. повільно). Цекул, Пренестський коваленко, В Латію з військом также [також] пхавсь (Іван Котляревський, I, 1952, 195); — У п’ять [знову] же і сукновальня… Чого вона стоїть?.. Прийшлося тобі сукно збити і пхайся — чорти батька зна куди (Панас Мирний, I, 1954, 198); Телеграфіст Середа, упрілий і сердитий, пхався по вулиці (Петро Панч, I, 1956, 79).