ПЮПІТР, а, чол. Підставка для нот або книг у вигляді похилої рамки або дошки. Близько стола висіла на стіні запилена скрипка і смичок над пюпітром з розгорнутими нотами (Леся Українка, III, 1952, 582); З протилежного боку.. стояв у самім куті, в тіні, високий пюпітр прокурора (Іван Франко, VI, 1951, 267); Уже мигочуть жовто над пюпітром Товсті свічки, розгойдувані вітром, І аж під стелю, до лунких склепінь, Зметнулась гостра диригентська тінь (Микола Бажан, Роки, 1957, 282).
ПЮПІТР
Тлумачення слова